A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Нововасилівська громада
Запорізька область, Мелітопольський район

селище Нововасилівка

Цю територію південно-східного степу колись назвали «Дике поле»...

Проте життя тут вирували з прадавніх часів. Перші докази присутності  тут людських поселень була знайдені під час розкопок Федірівського кургану. Археологи виявили поховання, які кваліфікуються як такі, що були притаманні народам ямної культури. Датуються ці артефакти II ти тис. до н.е. Потім по цім степам проходили маршрути кочів я славетних скіфів, половців та ногайців. Саме вони обрали місцем свого постійного проживання степи Приазовщини. В VIII в. н.е. ця народність само ідентифікується як орда, тобто сприйняла протекторат золотої орди, а потім вже мала свої автономію. В 1770 році ногайці вимушені признати над собою владу Росії, яка застосувала до нелояльних степняків кару – переселення за Дон та Кубань. Були наміри відіслати ногайців в Сибір, але прознавши про це кочівники  почали масово тікати до Турції. Степ, що багато віків був їм колискою та домівкою, став безлюдним… Тиша тривала декілька років. Першими слов’янами, що прийшли на ці землі стали молокани. Вони тікали сюди, в непривітні та дикі місця з материкової Росії , де зазнавали гонінь з релігійних причин. Офіційна православна Церква вважала цю релігійну течію  сектою і чинила ярий супротив діяльності молокан. Отже, з 1822 по 1826 рік було засновано села молокан – Нововасилівка (1823р.) та Новоспасське (1825р.).  Другий масовий етап заселення слов’янами почався з 1861 року. Саме в цей період булу засновані села Воскресенка, Новоолександрівка. Другий потужний етап заселення приазовського степу почався весною 1861 року – це була масштабна подія переселення болгар з Бессарабії. Саме вони обрали старі ногайські аули місцем будівництва нового життя на родючій землі. На території Нововасилівської волості болгари - колоністи заснували села: Ганнівка, Першомиколаївка,  Федорівка. Проте заселення цього краю тривало і поступово села збільшувались, зявлялись нові поселення та хутори.

 

селище Нововасилівка

Заселення північного Приазов’я масово розпочалося за часів царювання Катерини II. Першими поселенцями з глибинної  Росії  стали молокани  з Тамбовської, Володимирівської, Вороніжської та інших  губерній. Тікаючи від переслідувань з боку влади та православної Церкви, представники цієї релігійної течії були вимушені шукати свою другу Вітчизну диких  в степах Таврії.

В 1821 році першу 15 сімей молокан на чолі з духовним пастирем Василем Чернєвим (на його честь і було названо Нововасилівку) оселились на місці колишнього ногайського аулу Апанли. Майже 10 тис. гектарів – такий земельний наділ влада надала для майбутніх переселенців.

Навесні 1823 року молокани переїхали на нове місце. Там було намічено чотири вулиці за канонами містобудування тих часі. Це й стало місцем розташуванням сучасної Нововасилівки. Вулиці були широкими, мали чіткі геометричні межі, ділянки для кожної садиби широкими.  Ці вулиці отримали назви Астраханська, Миколаївська, Московська та Поштова.

   Працелюбні та завзяті, зовсім непитущі (бо це заборонено релігійними настановами молокан), перші поселенці досить швидко почали будувати цегельні хати, мости, насаджувати сади, орати землю, розводити овець. Навіть було виведено особливу породу тонко рунних овець, вовна яких високо цінувалась і була товаром на експорт. Вільний степ міг прогодувати величезні отари, тому вівчарство набуло промислових розмірів.

 Молокани стійко дотримувались культури російського народу в побуті та мові. Проте їм притаманно приділяти великого значення освіті. В ті далекі часи серед селянського населення був мізерний відсоток грамотного населення. А ось молокани дбали про те, щоб кожний володів грамотою, адже святий обов’язок людини – щоденне самостійне читання Святого письма. Тому наполегливо надсилали клопотання до влади з проханням дозволити відкрити училище в Нововасилівці. З огляду на гарний устрій життя поселенців-молокан, їх працелюбність влада надала такий дозвіл. В 1851 році на кошти громади було збудовано початкове училище на три класи, при училищі була квартира вчителя. І лише через 10 років в селищі почала діяти лавка зі спиртними напоями.

В к.XIX ст. почав діяти завод Пєтракових, що займався виготовленням виробів зі шкіри для сільгосппотреб, завод Лукіна виробляв цеглу та черепицю. Селянин Калмиков збудував газогенераторний млин, були пекарні та олійниці, чудово розвивалась торгівля.   

Підприємці не шкодували пожертв для благоустрою свого населеного пункту – саме на добровільні внески досить швидко було збудовано декілька молитовних домів, де молокани збиралися на богослужіння.

Саме в цей час Нововасилівка стала вже багатонаціональної громадою, тут знайшли прилисток представники ще одного релігійного напрямку – баптисти. В 1884 році навіть пройшов з’їзд російських баптистських громад.

В 1910 році запрацювала дільнична лікарня, селище мало водогін, що забезпечував населення гарною питною водою.

Мирне життя закінчилось в 1914 році. З Нововасилівки на фронти пішло 900 мешканців. Серед них багато було таких, що отримали найвищі відзнаки військової звитяги. 

Заводи, які виготовляли кінську збрую та підводи отримали державне замовлення для потреб фронту. Отже, люди вважали, що переборовши цю біду – Першу світову війну – знов почнуться часи будівництва та тихого життя в рідному селищі. Проте сталось значно пізніше. Десятиріччя минули до того, як це стало можливим. І ці десятки років увійшли роки революційної зміни влади на радянську, бої за її становлення з білогвардійськими військами, часи НЕПу , створення колективного господарювання в сільському господарстві, голодомор 30-х років  та примусове виселення 400 людей. Масштабного відновлення промисловості та торгівлі не відбувалось.

Трагічні сторінки в життя селища були вписані в період з 1941-1945 років. З перших часів війни мешканці селища почали збиратися для захисту держави. Перша бригада з 300 чоловіків була зібрана вже к 11 годині 22 червня 1941 року. А всього за роки Другої світової війни до лав червоної армії було призвано 1200 чолові, ще 200 вже були військовими на час початку війни.

Почалась евакуація техніки, скоту. Перші пожежі булу створені навмисно радянськими військами, аби не дати заволодіти майном наступаючими фашистами. 6-го жовтня 1941 року в Нововасилівку вступили німецько-фашистські загарбники. Окупація обернулась для нововасилівців важкими випробуваннями, найгірше з яких була примусова відправка до Германії працездатного населення, переважно - молоді. Близько 500 нововасилівців зазнали цього лиха.

Звільнення від фашистів Нововасилівки відбулося 19 вересня 1943 року.

Нововасилівці гідно відстоювали свою державу, 500 з них загинуло. Перший пам’ятник загиблим землякам було встановлено в 1945 р. на братській могилі біля кінотеатру. Потім в 1965 році  відкрито ще один меморіал.

Відбудовувати  селище було дуже складно, окупанти нанесли великий збиток – зпалили 700 хат, 5 млинів, 100 цегляних будівель підприємств та установ. Держава була спустошена та виснажена війною, тому матеріалів для відбудовування не надходило. Одразу після Перемоги, в 1946 році ще одне лихо спіткало – неврожай та голод. Лише з весни наступного року люди почали знов будувати своє життя, своє селище. Держава теж змогла надати більше допомоги.  Проте оплата праці була мізерна, тому головним стимулом  у людей було бажання знов побачити свою Нововасилівку квітучою та багатою. Вже нащадкам перших поселенців знадобилась їх природна завзятість до праці, терпіння та великі зусилля задля спільної мети, задля громади. Відбували млини, пекарню, олійницю, ковбасний цех , почав працювати маслозавод, районний харчокомбінат, цех плодопереробки. В 1950 р. відбудували лікарню, в 1951 р. – школу. В 1957 р. рішенням Верховної Ради в зв’язку з швидким відбудовуванням та розвитком селище Нововасилівка отримала статус селища міського типу, а статус центру Нововасилівського району воно мало до 1963 року, коли відбулось з’єднання декількох районів області, тоді смт Нововасилівка та район влились в Приазовський район.

Але і сам Приазовський район зазнав такої ж долі вже в 2020 році в ході адмінреформи.  Розпорядженням Кабінету міністрів України №713-р від 12.06.2020 р. «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області»  Нововасилівка отримала статус адміністративного центру Нововасилівської громади, до складу якої увійшли 20 населених пунктів та  7 сільських рад.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь