Питання - відповіді

Дата: 14.07.2021 14:16

Кількість переглядів: 442

Сплата єдиного внеску особами, які провадять незалежну професійну діяльність

Єдиний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) (п. 2 частини першої ст. 7 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Єдиний внесок встановлюється у розмірі 22% до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску (частина п’ята ст. 8 Закону № 2464).

Особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої ст. 9 Закону № 2464).

Періодом, за який особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають звітність до контролюючого органу (звітним періодом), є календарний рік (частина восьма ст. 9 Закону № 2464).

Остаточне обчислення сум єдиного внеску здійснюється за календарний рік на підставі даних річних податкових декларацій про майновий стан і доходи (річної звітності) та результатів перевірок діяльності таких осіб, що призвела до збільшення або зменшення розміру доходу, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому враховуються місяці, протягом яких така особа отримувала дохід (прибуток).

Суми єдиного внеску, сплачені протягом звітного року, враховуються платниками при остаточному розрахунку єдиного внеску, який підлягає сплаті за звітний рік.

Строки давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій

Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування грошових зобов’язань, визначеним ст. 102 ПКУ (п. 113.1 ст. 113 ПКУ).

Контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПКУ, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня – у разі проведення перевірки операції відповідно до ст.ст. 39 і 39² ПКУ), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 ПКУ, та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання.

Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку (п. 102.1 ст. 102 ПКУ).

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов’язань в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 дня – у разі проведення перевірки відповідно до ст.ст. 39 і 39² ПКУ) з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації).

У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов’язаних з декларуванням податкових зобов’язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПКУ, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.

З місцевих податків та/або зборів, за якими передбачено подання річної податкової декларації, контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПКУ, має право за результатами перевірки самостійно визначити суму грошових зобов’язань, у разі виявлення ним за результатами перевірки заниження суми визначеного платником податків податкового зобов’язання з цих податків, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати цих податків, визначених відповідними розділами ПКУ.

Підприємство знято з обліку в податковому органі: чи можливо повернути надміру сплачені кошти?

Підставою для зняття з обліку у контролюючих органах платників податків є надходження відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Дата зняття з обліку відповідає даті закриття останньої інтегрованої картки платника податків або даті отримання відомостей про припинення юридичної особи у разі, якщо на момент отримання таких відомостей були закриті всі інтегровані картки такого платника податків.

Повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум ПДФО, які повертаються територіальним органом ДПС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу), поданої до територіального органу ДПС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення (абзац перший п. 1 розд. ІІІ Порядку № 60 від 11.02.2019).

Після припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця на підставі судового рішення та/або після проведення державним реєстратором спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи, припинення юридичної особи за принципом мовчазної згоди помилково та/або надміру сплачені грошові зобов’язання та кошти єдиного внеску (у разі відсутності заяви платника податків про їх повернення) списуються до бюджетів та до фондів загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування за рішенням керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) податкового органу.

Отже, повернення органами ДПС сум надміру сплачених грошових зобов’язань платнику податків, що ліквідується, можливе у період, що передує зняттю з обліку у контролюючих органах та виключно на підставі заяви платника податків.

Не уповноважений підрозділ підприємства змінив адміністративний район, куди сплачувати ПДФО?

У разі зміни місцезнаходження суб’єктів господарювання – платників податків сплата визначених законодавством податків і зборів після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду (ст. 45 Бюджетного кодексу).

У контролюючому органі за неосновним місцем обліку платник сплачує всі податки та збори, які згідно із законодавством мають сплачуватись на території адміністративно-територіальної одиниці, що відповідає неосновному місцю обліку, щодо таких податків, подає податкові декларації (розрахунки, звіти) та виконує інші обов’язки платника податків, а контролюючий орган здійснює адміністрування таких податків, зборів (п. 7.3 розд. VII «Порядку обліку платників податків і зборів» № 1588 від 09.12.2011).

Платниками податків, на яких не розповсюджуються норми ст. 45 БКУ та п. 7.3 розд. VІІ Порядку № 1588, зокрема є: - відокремлені підрозділи юридичної особи.

Для зазначених платників сплата податків та подання звітності здійснюється за новим місцезнаходженням з дати взяття на облік в контролюючому органі за новим місцезнаходженням.

Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів, а у випадках, передбачених ПКУ, – за місцезнаходженням земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості) (п. 168.4.4 ст. 168 ПКУ).

Отже, у разі зміни не уповноваженим відокремленим підрозділом юридичної особи протягом бюджетного року адміністративного району, сплата податку на доходи фізичних осіб, утриманого із заробітної плати найманих працівників такого підрозділу, здійснюється з дати взяття на облік у контролюючому органі за новим місцезнаходженням, до бюджету за новим місцезнаходженням.

Скільки можливо повторно відправляти в електронному вигляді ту ж саму звітність, у разі виправлення показників?

Якщо платником податків надіслано до контролюючих органів кілька примірників одного електронного документа (у разі виправлення, неотримання першої квитанції тощо), оригіналом вважається електронний документ, надісланий до контролюючих органів останнім до закінчення граничного строку, встановленого законодавством для подання такого документа, за умови, що його було сформовано правильно та прийнято (зареєстровано), про що автору надійшла друга квитанція про прийняття (п. 12 розд. ІІ Порядку № 557).

Тобто, обмежень щодо надсилання платником протягом одного дня декількох звітних документів в електронному вигляді за різними податковими деклараціями, розрахунками, звітами немає.

Крім того, платник податків має право повторно відправляти податкові декларації, розрахунки, звіти у разі виправлення помилок до закінчення їх граничного строку подання, вказавши при цьому тип документа «звітний новий».

Якщо платник податків надіслав до контролюючого органу кілька примірників одного податкового документа (у разі виправлення, неотримання першої квитанції тощо), то оригіналом вважається електронний документ, отриманий контролюючим органом останнім за умови, що його було прийнято до бази даних контролюючого органу та платнику податків надійшла про це друга квитанція.

Зупинено податкову накладну: порядок дій

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН платник ПДВ може подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у них для прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації таких ПН/РК (п. 4 «Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», затвердженого наказом МФУ № 520).

Перелік документів, необхідних для прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН, реєстрацію яких зупинено, може включати:

• договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
• договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
• первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки - фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
• розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
• документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Такі письмові пояснення та копії документів можливо подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов’язання, відображеного в ПН/РК.

Платник ПДВ може подати ці документи в електронній формі до декількох ПН/РК, якщо їх складено на одного отримувача - платника ПДВ за одним і тим самим договором або якщо в таких ПН/РК відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТ ЗЕД або кодами послуг згідно з ДКПП) (п. 6 Порядку № 520).

Комісія регіонального рівня протягом п’яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН та надсилає його платнику ПДВ відповідно ст. 42 ПКУ.

Робота працівника за основним місцем роботи і за сумісництвом: особливості сплати єдиного внеску

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати, за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст.7 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»).

Основне місце роботи – це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі (п. 12 частини першої ст. 1 Закону № 2464).

Єдиний внесок встановлюється у розмірі 22% до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування ЄВ.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки ЄВ.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Отже:

• якщо працівник протягом календарного місяця працював на одному підприємстві як за основним місцем роботи так і за сумісництвом та отримав загальну суму доходу менше розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на місяць, сума ЄВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки ЄВ.
• якщо працівник працював на різних підприємствах при цьому за основним місцем роботи отримав суму доходу менше розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на місяць, сума ЄВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки ЄВ.
• нарахування ЄВ на дохід, отриманий не за основним місцем роботи, здійснюється згідно вимог абзацу третього частини п’ятої ст. 8 Закону № 2464 незалежно від його розміру.

Суб’єкт господарювання видобуває підземні води в обсязі до 300 куб. м. на добу. Чи є він платником рентної плати?

Платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб’єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об’єктом надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об’єктах (ділянках) надр (п.п. 252.1.1 ст. 252 ПКУ).

Статтею 49 Водного кодексу визначено, що спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування. У Дозволі встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин.

Державне агентство водних ресурсів України є центральним органом виконавчої влади, яке відповідно до покладених на нього завдань видає та анулює Дозволи (п.п. 3 п. 4 «Положення про Державне агентство водних ресурсів України» від 20.08.2014 № 393).

Отже:

• платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб’єкт господарювання, що на підставі дозволу на спеціальне водокористування здійснює видобування підземних вод в обсязі до 300 куб. м. на добу із власної свердловини або свердловини, яка знаходиться на орендованій ним земельній ділянці.
• суб’єкту господарювання, який провадить господарську діяльність з видобування підземних вод без Дозволу, необхідно звернутися до Державного агентства водних ресурсів України для визначення приналежності провадження ним господарської діяльності із видобування підземної води до спеціального водокористування.
• якщо господарська діяльність із видобування підземної води не відноситься до спеціального водокористування і Дозвіл отримувати не потрібно, то суб’єкт господарювання не є платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

Платнику податку на прибуток: основний засіб отримано безкоштовно, чи амортизується він у податковому обліку?

Розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 14.1.138 ст. 14 та п.п. 138.3.2 – 138.3.4  ст. 138 ПКУ. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (п.п. 138.3.1 ст. 138 ПКУ).

Для розрахунку амортизації визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Згідно з п.п 138.3.2 ст. 138 ПКУ не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел, зокрема, витрати на придбання/самостійне виготовлення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів.

Терміни «невиробничі основні засоби», «невиробничі нематеріальні активи» означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.

Нормами НП(С)БО 7 та Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом МФУ від 30.09.2003 № 561, визначено відображення вартості безоплатно отриманих основних засобів та нарахування амортизації на них.

З урахуванням зазначеного, у податковому обліку не передбачено обмежень щодо нарахування амортизації на основні засоби, безоплатно отримані платником податку, тому такі основні засоби, які призначені для використання в господарській діяльності платника податку, підлягають амортизації згідно з п. 138.3 ст. 138 ПКУ.

Підприємець-єдинник надає в оренду майно: які застереження?

Не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп підприємці, які надають в оренду:

- земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара,

- житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 400 кв. метрів,

- нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 900 кв. метрів.

Отже, якщо загальна площа кожного окремого виду майна, яке надається в оренду, не перевищує зазначеної норми, то такий  підприємець, що здійснює діяльність з надання в оренду власної нерухомості, має право перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Разом з тим, підприємець у разі надання в оренду частину нерухомого майна як фізична особа – не суб’єкт господарювання, а іншу частину як фізична особа – підприємець, не має права застосовувати спрощену систему оподаткування.

Така фізична особа може надавати нерухомість в оренду як фізична особа – підприємець за загальною системою оподаткування або як фізична особа – не суб’єкт господарювання.

Зазначена норма передбачена  п.п. 291.5.3 ст. 291 ПКУ.

Платникам податку на прибуток: наслідки надання благодійної допомоги (безоплатної передачі товарів (робіт, послуг)) фізичній особі

 Об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ (п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ).

Фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) (п.п. 140.5.10 ст. 140 ПКУ):

- особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб),

- платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0% відповідно до п. 44 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.

При цьому зазначене коригування не здійснюється щодо безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг), перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру на дату такого перерахування (передачі), для яких застосовується положення п.п. 140.5.9 ст. 140 ПКУ.

Отже, при наданні благодійної допомоги чи безоплатному перерахуванні (передачі) коштів, товарів (робіт, послуг):

- фізичним особам, які є платниками податку на доходи фізичних осіб, не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування. Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку;

- фізичним особам – підприємцям, які застосовують спрощену систему оподаткування, при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток, збільшується фінансовий результат до оподаткування на всю суму таких коштів, вартості товарів (послуг).

Накопичені збитки не переносяться при переході зі спрощеної на загальну систему оподаткування

Фінрезультат до оподаткування зменшується на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Якщо виникає від'ємне значення об'єкта оподаткування, визначене у податковому обліку, платник податку на прибуток може формувати різницю, на яку зменшує об'єкт оподаткування податком на прибуток у наступних звітних періодах (п.п 140.4.4 ст. 140 ПКУ).

Платник податку на прибуток, який перейшов зі спрощеної системи оподаткування, сплачує податок на прибуток на підставі Податкової декларації з податку на прибуток за річний податковий (звітний) період (як новостворений). 

Такий річний податковий період для нього починається з дати переходу на загальну систему та закінчується 31 грудня такого року (п.п. «а» п. 137.5 ст. 137 ПКУ).

Зазначений платник визначає об’єкт оподаткування податком на прибуток на підставі фінансового результату, відображеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності за такий звітний період.

Отже, платник податку на прибуток, який перейшов зі спрощеної системи оподаткування, не може зменшити фінансовий результат до оподаткування на суму від’ємного значення об’єкта оподаткування, що обліковувалось у нього в Декларації до переходу на спрощену систему оподаткування.

Тобто норми п.п 140.4.4 ст. 140 ПКУ не стосуються перенесення збитків при переході зі спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування.

Як фізичній особі скористатись пільгою зі сплати земельного податку?

Облік фізичних осіб – платників земельного податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 01 травня (п. 287.2 ст. 287 ПКУ).

Перелік категорій фізичних осіб – власників земельних ділянок, які звільняються від сплати земельного податку, визначено у п. 281.1 ст. 281 ПКУ.

Звільнення від сплати земельного податку, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм, встановлених у п. 281.2 ст. 281 ПКУ.

Якщо фізична особа, яка звільняється від сплати земельного податку, станом на 01 січня поточного року має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, площа яких перевищує межі граничних норм, визначених п. 281.2 ст. 282 ПКУ, така особа до 01 травня поточного року подає письмову заяву у довільній формі до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельних ділянок для застосування пільги (п. 281.4 ст. 281).

Пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з базового податкового (звітного) періоду, в якому подано таку заяву, та діє до початку місяця, що настає за місяцем подання нової заяви про застосування пільги.

У разі подання заяви про застосування пільги після 01 травня поточного року, пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з наступного податкового (звітного) періоду.

Якщо право на пільгу у фізичної особи, яка має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, виникає протягом календарного року та/або вона набуває право власності на земельну ділянку/земельні ділянки одного виду використання, така особа подає заяву про застосування пільги до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки протягом 30 календарних днів з дня набуття такого права на пільгу та/або права власності (п. 281.5 ст. 281 ПКУ).

У разі недотримання фізичною особою вимог п. 281.5 ст. 281 ПКУ пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з наступного податкового (звітного) періоду.

Отже, фізична особа – власник земельної ділянки або декількох земельних ділянок одного виду використання, яка належить до пільгових категорій, звільняється від сплати земельного податку за умови подання нею заяви про застосування пільги разом з документи, що посвідчують її право на пільгу.

При цьому нормами ПКУ не визначено обов’язку щорічного подання заяви про застосування пільги, тобто документи про застосування пільги подаються тільки у разі наявності змін у володінні земельними ділянками.

Платник податку на прибуток реалізує товари нерезидентам: що важливо знати?

Платники податку на прибуток фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшують на суму 30% вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими згідно ст. 39 ПКУ), реалізованих на користь):

- нерезидентів, зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого КМУ відповідно до п.п. 39.2.1.2 ст. 39 ПКУ  (Постанова КМУ від 27.12.2017 №1045);

- нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого КМУ відповідно до п.п. «ґ» ст. 39 ПКУ, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи (Постанова КМУ від 04.07.2017 №480) (п.п. 140.5.5¹ ст. 145 ПКУ).

Зазначені вимоги не застосовуються, якщо операція не є контрольованою та сума таких доходів підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої ст. 39 ПКУ, але без подання звіту.

При цьому, якщо ціна реалізації товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг є нижчою за ціну, визначену відповідно до принципу «витягнутої руки», встановленого ст. 39 ПКУ, коригування фінансового результату до оподаткування здійснюється на розмір різниці між вартістю, визначеною виходячи з рівня ціни, визначеної за принципом «витягнутої руки», та вартістю реалізації.

Норми п.п. 140.5.5¹ ст. 140 ПКУ застосовуються за результатами податкового (звітного) року.

При звільненні працівника чи нараховується єдиний внесок на суму вихідної допомоги?

Базою нарахування єдиного внеску для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» (п. 1 частини першої ст. 7 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»).

Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5.

Суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору входять до інших виплат, які не належать до фонду оплати праці (п. 3.8 розд. 3 Інструкції № 5).

Отже, сума вихідної допомоги, нарахована роботодавцем найманому працівникові при його звільненні, не є базою нарахування єдиного внеску.

ГУ ДПС у Запорізькій області

« повернутися